Прощавай, дитинства золота пора

Хвилюючі миті свята Останнього дзвоника – це неймовірні моменти, які бувають раз у житті. 2 червня під маминими рушниками востаннє влилися у ліцейну сім’ю випускники Рівненського ліцею №22. Цей навчальний рік проходив у важкий час війни, тому, і не дивно, що традиційні слова вдячності від випускників для вчителів та адміністрації закладу перепліталися з побажаннями найдорожчого — переможного миру для України. І по-особливому трепетно звучала молитва «Боже, Україну збережи!», зворушувала до сліз пісня «Тому, що я – Україна», у виконанні Окладової Аделіни, і флеш-моб від одинадцятикласників «Я так хочу, щоб ти спала спокійно» не залишив байдужим нікого.
І ось вже пролунав срібний голос дзвоника, сповістивши про початок літніх канікул для учнів, і початок нового життєвого шляху для випускників. Але чарівна музика дитинства звучатиме у їхніх серцях ритмом останнього шкільного вальсу.